Коли велика група людей зазнає важкої травми, між постраждалими виникає спільний емоційний зв’язок і спільність самоідентифікації. Колективна травма насамперед означає спільний пережитий досвід відчуття безпорадності, дезорієнтації та втрат. При цьому механізми подолання і здатності до відновлення у різних людей відрізняються.
Травма впливає на всі фізіологічні процеси, що зумовлено активацією нервової системи в умовах безпосередньої загрози.
Тіло подає сигнали про травматичні події через стовбур мозку, який є платформою для емерджентних властивостей емоцій і мисленнєвих процесів (Стівен Порджес). У стані безпеки стовбур мозку здатний передавати інформацію у вищі мозкові структури, отримуючи доступ до різних областей мозку. При цьому щоразу ми відчуваємо глибший контакт, з’являються нові варіації самовираження.
В умовах небезпеки ці системи відключаються, і ми переходимо в захисно-оборонний режим. Щоб знайти тонічний центр і звільнити ділянки тіла, затиснуті емоціями, тілу необхідно відновити зв’язок із фізіологічним потенціалом примітивних структур блукаючого нерва за допомогою дотику, руху і дихання.
Вивчення стовбура мозку полегшує розуміння витоків усього спектра поведінкових реакцій і дає терапевту більше можливостей для контролю в процесі відкриття вікна для терапевтичного втручання (Стівен Порджес).
Розроблений Сонею Гомес, метод SOMA-Embodiment надає діагностичні прийоми, а також техніки дотику, руху і тактильного пробудження для перетворення емоційних і шокових травм, а також травм, отриманих під час розвитку і становлення особистості.
Відчуття загрози може впливати на розвиток мозку ще до народження. У плода і немовляти кора головного мозку ще не сформована, тож інформація надходить від сенсорних систем; вони, наче радари, вловлюють екстероцептивну інформацію, реагуючи на емоційні потрясіння і негаразди. Таким чином, на людину може впливати стрес, пережитий її матір’ю під час вагітності. Метод SOMA-Embodiment дає змогу працювати навіть із такими випадками.
