Психологія, психотерапія, травмотерапія

У навчальному відео вам буде представлений запис онлайн-конференції з провідними експертами в галузі фізичної терапії, реабілітації та протезування. Ви ознайомитеся із сучасними клінічними підходами до роботи з людьми після ампутацій.

На цьому електронному навчальному курсі ви ознайомитеся із принципами ефективного лікування ОКР. Освоїте стратегії, що дають змогу вгамувати тривогу, що стає причиною нав’язливих думок та компульсії, а також прийоми перенавчання реакції мигдалеподібного тіла на тригери, що спричинюють компульсії, та ефективні методи зменшення активності процесів у корі головного мозку, які сприяють пролонгації нав’язливих думок та занепокоєння.

Експерт у галузі неврології та тривожних розладів Кетрін Піттман ділиться основними принципами їх успішного лікування: розумінням того, як заспокоїти та перенавчити мигдалеподібне тіло, фокусуючись на цілях пацієнта, щоб визначити напрямок лікування. Вона навчає стратегіям, що дозволяють ефективно усувати напругу в мигдалеподібному тілі, проводить тренінги для пацієнтів щодо відновлення реакції мигдалеподібного тіла на тригери, а також ефективним методам зниження активації мигдалеподібного тіла внаслідок діяльності кори головного мозку. Її підхід ґрунтується на досягненнях нейробіології, але пояснюється доступними для всіх пацієнтів прийомами, незалежно від рівня освіти. Підхід Кетрін сприяє підтримці прихильності до лікування та зміцненню терапевтичної взаємодії – найважливішим аспектам роботи з пацієнтами з тривожними розладами, занепокоєнням, обсесивними станами або тими, що пережили травму.

Кетрін Піттман поділиться:

• науково обґрунтованими інструментами та методиками, що дозволяють заспокоїти та переналаштувати мигдалеподібне тіло, яке є джерелом тривоги у головному мозку;
• доступними та зрозумілими прийомами, як зрозуміти «мову мигдалеподібного тіла»;
• механізмами визначення, яким чином кора головного мозку сприяє виникненню тривоги, та способами розширення можливостей пацієнтів в усуненні когнітивних процесів, що провокують тривогу;
• прийомами та вправами з її практичного посібника для пацієнтів «Приборкання мигдалеподібного тіла».

Психологічна травма війни – це стан людини, яка зазнала дуже сильного та шокового впливу, коли її власному життю, життю близьких їй людей загрожувала реальна небезпека. В умовах війни це, наприклад, часте перебування під обстрілами, загибель людей поруч, загроза власної загибелі, перебування у полоні, пережите насильство та багато іншого.

Кеті Стіл, MN, CS, розповість про способи діагностики та терапії дисоціативних симптомів та розладів, які пов’язані з хронічною травмою, отриманою в ранньому дитинстві через пережиту травматичну подію, та відсутністю уваги у дорослих.

Під час онлайн-семінару ви навчитеся розпізнавати чотири види дисоціативних розладів особистості та дізнаєтеся, якими способами можна проводити їх лікування. Більш детально буде розглянуто дисоціативний розлад ідентичності (DID) та інший уточнений дисоціативний розлад (OSDD). Обидва пов’язані з дисоціативними частинами самості чи індивідуальності.

Пройшовши навчання, ви зрозумієте, як відрізняти нормальні стани его від складніших дисоціативних частин особистості, що дуже важливо для вибору оптимальної терапії. Кеті Стіл представить покроковий інтегративний підхід до лікування дисоціативних розладів, у тому числі розповість про його загальні та відмінні риси в порівнянні з іншими методами психотерапії. Ви вивчите основні принципи та цілі терапії, дізнаєтесь конкретні підходи, які дозволяють допомогти пацієнтам з дисоціацією особистості.

Також на семінарі ми розберемо практичні прийоми, що сприяють інтеграції на всіх етапах, із застосуванням підходу, який є кращим для фахівця. Обговоримо, які складнощі та перешкоди виникають у лікуванні та як ефективно їх виявляти та долати. Що не менш значуще, ви дізнаєтесь, як сприяти інтеграції розщеплень особистості, працювати з пацієнтом як з єдиним цілим, не роблячи фокус лише на окремих гранях його особистості.

Діти, які страждають від дитячого травматичного стресу, протягом свого життя зазнавали впливу однієї або кількох травм, у них розвиваються реакції, які зберігаються та впливають на їхнє повсякденне життя вже після того, як події закінчилися. Травматичні реакції можуть бути різними і включають в себе інтенсивний та довготривалий емоційний розлад, симптоми депресії або тривоги, поведінкові зміни, труднощі з саморегуляцією, проблеми, пов’язані із взаємодією з іншими людьми або формуванням уподобань, регрес або втрата раніше набутих навичок, труднощі з концентрацією і навчанням, порушення сну та прийому їжі, а також фізичні симптоми, такі як біль. Діти старшого віку можуть вживати наркотики або алкоголь, поводитися ризиковано або вступати в нездорові статеві стосунки.

Сильний стрес впливає на мозок дитини, що розвивається, більш значуще, ніж травма, отримана в дорослому віці.

Програма електронного навчального курсу розроблена спеціально для підтримки терапевтів, які працюють із жертвами війни та сексуального насильства. У ній представлені психобіологічні компоненти реакції на травму, а також ряд конкретних корисних інструментів та вправ для роботи з постраждалими.

Коли велика група людей зазнає важкої травми, між постраждалими виникає спільний емоційний зв’язок і спільність самоідентифікації. Колективна травма насамперед означає спільний пережитий досвід відчуття безпорадності, дезорієнтації та втрат. При цьому механізми подолання і здатності до відновлення у різних людей відрізняються.

Травма впливає на всі фізіологічні процеси, що зумовлено активацією нервової системи в умовах безпосередньої загрози.

Тіло подає сигнали про травматичні події через стовбур мозку, який є платформою для емерджентних властивостей емоцій і мисленнєвих процесів (Стівен Порджес). У стані безпеки стовбур мозку здатний передавати інформацію у вищі мозкові структури, отримуючи доступ до різних областей мозку. При цьому щоразу ми відчуваємо глибший контакт, з’являються нові варіації самовираження.

В умовах небезпеки ці системи відключаються, і ми переходимо в захисно-оборонний режим. Щоб знайти тонічний центр і звільнити ділянки тіла, затиснуті емоціями, тілу необхідно відновити зв’язок із фізіологічним потенціалом примітивних структур блукаючого нерва за допомогою дотику, руху і дихання.

Вивчення стовбура мозку полегшує розуміння витоків усього спектра поведінкових реакцій і дає терапевту більше можливостей для контролю в процесі відкриття вікна для терапевтичного втручання (Стівен Порджес).

Розроблений Сонею Гомес, метод SOMA-Embodiment надає діагностичні прийоми, а також техніки дотику, руху і тактильного пробудження для перетворення емоційних і шокових травм, а також травм, отриманих під час розвитку і становлення особистості.

Відчуття загрози може впливати на розвиток мозку ще до народження. У плода і немовляти кора головного мозку ще не сформована, тож інформація надходить від сенсорних систем; вони, наче радари, вловлюють екстероцептивну інформацію, реагуючи на емоційні потрясіння і негаразди. Таким чином, на людину може впливати стрес, пережитий її матір’ю під час вагітності. Метод SOMA-Embodiment дає змогу працювати навіть із такими випадками.